Пам'яті лайнового звучання малих барабанів дев'яностих

В епоху, коли GarageBand ще не міг надати вам свободу робити все лайново самостійно, потрібно було платити іншим людям, щоб ваші партії барабанів звучали жахливо. Отже, саме час для повного занурення в епоху знайти запорошений диск «Tony Hawk's Pro Skater» і насолодитися найгіршими звучанням малих барабанів 90-х!

Переклад статті Алекса Мачока «A Tribute to the Terrible Snare Drum Sounds of the '90s».

Всі пам'ятають, що мейнстримний музичний продакшн трохи занесло в 1980-х. Синтезатори. Драм-машини. Ревер з ґейтом. Причини поширення цих фішок можуть бути найрізноманітнішими (наприклад, кокаїн), але шкоди вони завдали потужної. У 90-х, коли всі вуха безупинно кровоточили після десятиліття кліше в звукорежисурі, загальний фокус знову змістився на отримання сухого, більш «природного» звучання, але з використанням доступних цифрових технологій. Результатом стало широке розмаїття звучань, небачено широкий вибір інструментів продакшну і зростаюча кількість звукорежисерів, які прагнули чесно і достовірно відобразити виступ колективу, особливо у рок-музиці. І деякі з цих колективів відзначилися неймовірно лайновим звучанням малого барабана. Чому мова саме про малий? Ну, крім бочки і хай-хета, немає нічого більш помітного в умовах типової трихвилинної рок-пісні, ніж малий барабан. Якщо він звучить погано – це дуже помітно. У той час як поганий продакшн 70-х відрізнявся приглушеним/лоу-файним звучанням малого, а малі 80-х нагадують звук падіння на підлогу пакета з продуктами, в 90-х з'явилася ціла купа мерзенних тембрів і звукових текстур на вибір. Що ж, давайте щось виберемо (і максимально суб'єктивно обісремо)!

Fugazi – "Repeater"

А, хрін з ним. Почнемо з однієї з найбільш шанованих інді «ді-ай-уай» ікон своєї епохи. Fugazi - члени королівської сім'ї панк-року, і їх, як правило, наводять як приклад успіху цілісного анти-консьюмерского меседжу в умовах бездушної музичної індустрії рекламних роликів газованого напою Mountain Dew. Крім того, Repeater - це просто дуже хороший альбом. А ось малий звучить гидко. Пусто, пласко і з дуже нудним «бздинь», який звукорежисерська робота (насправді, цілком хороша) відобразила чесно. На жаль.

Deftones – "My Own Summer"

Судячи з усього, це пискляве клацання походить з барабана-пікколо, і я здогадуюся, що його задіяли з метою зробити пісню більш пробивною і ПРЯМО-ТОБІ-В-ОБЛИЧЧЯ. Насправді, він звучить так образливо перетягнуто і яскраво, що йому просто немає місця у цій пісні. Вам не вдасться мене переконати, що на записі - не вибивання лайна з якогось десятидоларового барабана з Guitar Center. Бонусні бали лайновості за використання огидного прийому в стилі 90-х, коли вокал звучить, немов з іграшкової рації. Витонченість - доля невдах.

Reel Big Fish – "Take on Me"

Ска/поп-фанк 90-х просто заповнений сумнівними рішеннями щодо звучання малих. Безперечно, ска сам по собі краще підходить для супер-яскравої текстури пікколо, ніж твердолобе розгойдування Deftones. Ось послухайте, як звучить цей малий, а потім порівняйте з піснею вище. Перший звучить приємно, відкрито, у той час як другий – неживий, він задушений, при цьому бридко пищить. Обидва були записані в 90-х. Заради справедливості варто відзначити, що Reel Big Fish – не єдині передознуті кофеїном зірки фестивалю Warped Tour, що роблять таку помилку. Але їх випадок - найбільш кричущий. Тільки вслухайтеся в «гарчання» на початку приспівів. Господи Іісусе!

Korn – "Blind"

Я обіцяю, що цей список не перетвориться в поливання лайном ню-металу, який, навіть не дивлячись на відчутне повернення в моду, до сих пір є легкою мішенню для критики. Якою б не була ваша думка щодо спортивних костюмів і пірсингу у бровах, думаю, ми можемо зійтися на тому, що якість продакшну пісні "Blind" дещо, емм, жахлива? Особливо, барабани! Особливо малий, який немов відтворює звук падаючого зі сходів сміттєвого відра. Він такий гучний і кліпуючий, що, здається, він вийшов таким не навмисно. Немов вони просто проїбались під час запису і вирішили, мовляв, а й хер з ним. РОЦК!!!!

Nine Inch Nails – "Piggy"

Тут мова йде саме про останні хвилини пісні, коли всі барабанні треки овердабів зливаються воєдино. Вірніше, починають тонути в огидному пластинчастому ревербераторі і рандомно розходяться по панорамі; що здавалося студійним чарами в 1994 році, зараз сприймається скоріше як купа поганих ефектів, накинутих тринадцятирічним, котрий загрався в «гаражбенді». Не зрозумійте мене неправильно, продакшн на альбомі в цілому приголомшливий. Ця пісня - виняток.

Sublime – "Waiting for My Ruca"

Пісня Sublime, яка звучить так, ніби її створив той, хто в житті не чув нічого крім Sublime. Так, бочка драм-машинна, так що в іншій ситуації я б не включав цю пісню в список. Але що відбувається з малим? Натурально, це ж якийсь драм-сьоркл прямо з пляжу Веніс-Біч. Кавер на пісню «Waiting For My Ruca» ви можете зробити прямо у себе на кухні, грюкаючи каструлею або сковорідкою, і звучати воно буде один-в-один як на студійному записі. І я не впевнений, комплімент це чи образа...