Не аналогом єдиним!

Сьогодні я протестую бюджетні гітарні процесори, занурюся в ностальгію за нульовими роками, коли користувався подібними, а також трохи поміркую про сфери їхнього застосування в сучасних реаліях.

Гітарні процесори поділяють музичну тусовку на два основні табори: тих, хто ними користується, і поціновувачів "теплого лампового звуку", які ненавидять ці "цифрові мильниці". Вельми небагато ставляться до процесорів нейтрально. Особисто я вважаю, що є ситуації, коли переваги процесорів проявляються особливо яскраво.

Наприклад, якщо необхідно мати досить велику різноманітність звуків (важливо для професійних музикантів, особливо в кавер-групах). Не дуже зручно возити з собою півтора-два десятки педалей, деякі з яких потрібні лише для одного фрагмента або пісні, і тут процесор стає незамінним. Додайте до цього цілу купу турбот з комутацією, живленням, місткістю та ергономікою педалборда. Стає очевидно, що в такій ситуації процесор буде набагато більш зручним і практичним. До того ж, звук сучасних топових процесорів уже вийшов на такий рівень, що практично не відрізняється від аналогових педалей ефектів.

На іншому полюсі знаходяться процесори початкового рівня,які можна порівняти за вартістю з брендовою педаллю ефектів, але які володіють значним арсеналом функцій і тембрів. Я вважаю, що недорогий процесор буде кращим кандидатом на роль першої педалі ефектів гітариста. Щоб зрозуміти, який звук тобі подобається, необхідно перепробувати безліч усіляких перегрузів, компресорів та ефектів. Користуючись процесором можна навчитися основам роботи з гітарним звуком і визначитися, які ефекти більше підходять для твоєї музики та стилю гри. І звичайно, не можна переоцінити корисність функцій тюнера і метронома (драм-машини), які часто вбудовуються в сучасні процесори навіть початкового рівня.

Років 12-13 тому, коли я вчився грати, у мене був легендарний девайс, ім'я якого стало загальною назвою, і донині викликає як приємну ностальгію, так і чималий butthurt у тисяч гітаристів - Zoom 505. Поверни мені мій 2007-й! Ця пластикова шайтан-коробочка мала просте і зрозуміле управління, низьку ціну, набір абсолютно наркоманських кислотних пресетів і дуже недовговічні кнопки, які натискалися тільки через «будь ласка» в комбінації з ударом. Саме цей процесор дозволив мені опанувати різні звуки та ефекти, хоча перший час я не чув як ця скотиняка «милить» звук інструменту та «пісочить» перегруз. Тоді в усіх моїх друзів були 505-ті, і відрізнялися вони лише блоком живлення (кожен використовував те, що зумів дістати). Найбільш популярними були адаптери від консолей Dendy і Sega Mega Drive, або універсальні блоки живлення "from радіоринок", але одного разу я все ж роздобув оригінальний аксесуар Zoom, що вважалося найвищою крутістю.

Потім мені ненадовго потрапляли в руки Zoom G1 і B2, які були по суті 505 з драм-машиною, але інших переваг вони не мали, а потім деякий час я користувався досить екзотичною приблудою Korg Pandora Stomp. Цей суперкомпактний процесор у корпусі схожому на тюнер PicthBlack відрізнявся відмінним звуком, безліччю функцій і вкрай незручним управлінням. Поки ти керував ним руками, все було цілком непогано, але в якості підлогового процесора для використання на концерті він був малопридатний (єдина кнопка, яку можна було натиснути ногою, не змінювала пресет, а просто вмикала тюнер).

Поностальгували й досить! Час поглянути на те, який шлях пройшли недорогі процесори початкового рівня за минулі роки, і випробувати декілька найдостойніших представників цього сегмента. Для тесту я виділив чотири моделі від Digitech і Vox, і намагатимусь розповісти свої враження від них.

Digitech давно і міцно влаштувалися на ринку гітарних процесорів, тому почнемо з їхньої лінійки початкового рівня Element. Модель Element є базовою, а функціональність Element XP розширена за рахунок додавання педалі експресії, яку можна налаштувати на управління окремим параметром. Назва швидше за все пов'язана з інтерфейсом, який побудований за принципом ланцюга пристроїв і ефектів (елементів), кожний з яких можна налаштовувати індивідуально. Доступні такі елементи: компресор, підсилювач/перегруз, трисмуговий еквалайзер, гейт, ефекти модуляції, дилей і ревер. У моделі XP додано також зміну функції педалі експресії.

У пам'яті процесора вже є сотня заводських звуків і ще сотня слотів зарезервована для користувацьких пресетів. Переважна більшість ефектів звучить гідно, а особливо потішило, що дилей і ревер винесені окремими елементами і мають достатньо налаштувань. Наприклад, можна відрегулювати швидкість дилея в ДУЖЕ широкому діапазоні. У самому кінці списку Mod FX є просто неймовірна категорія, в якій зібрані різні pitch-ефекти (не забувайте, що Digitech виробляють легендарні педалі Whammy). У моделі DIGITECH Element XP додаткова педаль експресії може використовуватися для управління Whammy, Wah, або одним з параметрів будь-якого іншого ефекту в реальному часі.

Дизайн пристроїв вельми лаконічний, функціональний, і не перевантажений декоративними елементами і помітними написами. Процесори дуже легкі, вміщуються в звичайний гітарний чохол і не створюють незручностей під час транспортування. Натискання на обидві головні кнопки одночасно вмикає режим bypass, а їхнє утримання, традиційно для таких пристроїв, активує вбудований тюнер.

Чи не найкраща функція Element - вбудована драм-машина і метроном. Коли вправи вже набридли, можна включити барабани і відірватися, навалюючи відсебеньки та придумуючи рифи на ходу. Сорок різноманітних бітів не дадуть вам нудьгувати на самоті, а про користь занять під метроном людям потрібно робити татуювання на лобі при покупці гітари. Темп і гучність барабанів та метронома можна відрегулювати в широкому діапазоні.

Прикро, що виробники бюджетних процесорів (як Digitech, так і Vox) не спромоглися додати в свої пристрої нормальні дисплеї. Як і на 505-му Зумі 15 років тому, у вашому розпорядженні червоний екранчик від радянського калькулятора, який відображає лише 2-3 символи. У цю пару символів намагаються зашифрувати назви півсотні ефектів і налаштувань, які ти повинен вгадувати, керуючись логікою, інтуїцією і, швидше за все, силою землі. Нехай дисплей буде монохромний і невеликий, але щоб на ньому відображалися слова повністю та навіть невеликі картинки. Такий дисплей зробив би процесор дорожчим у виробництві на 3-4 долари, але значно спростив би життя.

Характерна особливість Digitech Element - це інтерфейс управління налаштуваннями. На перший погляд здається, що графічне відображення ланцюга підсилювачів, кабінетів і ефектів - це круто, але на практиці, щоб почати налаштовувати якийсь елемент ланцюга, потрібно «догортати» до нього за допомогою кнопок-стрілок. До того ж, тільки так можна дістатися до налаштувань драм-машини, а, наприклад, щоб прогорнути еквалайзер потрібно натиснути стрілочку три рази (адже він трисмуговий). Це трохи збентежує спочатку, але, зважаючи на власний досвід, скажу, що налаштувавши кілька «улюблених» пресетів за перші декілька тижнів, потім ти просто використовуєш тільки їх, і припиняєш колупатися в налаштуваннях. Наприклад, використовуючи свій педалборд, я намертво заклеюю скотчем ручки управління педалей ефектів в ідеальному положенні, знайшовши його одного разу, щоб випадково не скинути налаштування необережним рухом ноги.

Великим жирним плюсом процесорів Digitech є наявність у комплекті блоку живлення. Це дуже приємне доповнення, оскільки ти отримуєш все що потрібно, щоб користуватися процесором відразу з коробки. Адже для гітариста-початківця доволі простий процес обирання блоку живлення може стати серйозним квестом.

Загалом, я задоволений звуком і функціями пари процесорів серії Digitech Element, які працюють досить непогано за свої гроші, і підкуповують великим спектром налаштувань. При ціні 2500-3000 гривень, вони відбивають свій бюджет на 100%, навіть незважаючи на дисплей, який мене дратує. Вишенькою на торті та головним бонусом виступає вбудована драм-машина.

Висновки:

+ компактність і мала вага;

+ драм-машина та метроном;

+ whammy ефекти;

+ велика кількість заводських тембрів і вільних елементів для користувацьких пресетів;

+ блок живлення в комплекті;

- дисплей з 80-х;

- трохи мудроване управління.

Тепер розглянемо аналогічну пару процесорів Vox Stomplab: базова модель 1G, і 2G з додатковою педаллю експресії. Бренд VOX, що має багату історію та є частиною корпорації Korg, поєднує в своїй продукції японську надійність і технологічність з консервативною британською естетикою. Процесори бюджетної лінійки мають дизайн з відвертим нальотом вінтажу, що традиційно для VOX. Округлі форми, характерні шрифти, поєднання кольорів і ручки "chicken head" виділяють ці пристрої на тлі конкурентів. Мені такий дизайн однозначно подобається, але що більш важливо, він анітрохи не заважає зручності використання.

Управління процесорами Stomplab має зовсім інший інтерфейс, і більше зосереджене не на кнопках, а на ручках, що обертаються. Права перемикає категорії пресетів, які розділені на 11 груп: 10 заводських і користувацька. Заводські категорії відповідають різним музичним стилям і жанрам, назви яких говорять самі за себе: ballad, jazz/fusion, pop, blues, rock'n'roll, rock, hard rock, metal, hard core і other. Ліва ручка за замовчуванням управляє гучністю вихідного сигналу, а середня - чутливістю входу. Вельми зручне розташування, оскільки ці дві функції потрібні в повсякденній експлуатації найчастіше.

Натиснувши кнопку EDIT, потрапляємо в режим редагування параметрів, в якому поворотні ручки змінюють свої функції. За допомогою правої вибираються ефекти, які налаштовуються двома іншими. Такий інтерфейс здався мені дуже зрозумілим і зручним. Власноруч налаштовані пресети можна зберегти в категорії User. Там вміститься всього шість, але цього абсолютно достатньо для 99% молодих гітаристів.

Вбудовані пресети Vox звучать досить гідно і що більш важливо, застосовуються на практиці. Перебираючи їх один за іншим, відразу чітко уявляєш, в якій ситуації будеш використовувати той чи інший тембр. Аж до того, що згадуються хітові пісні, з огляду на які створювалися ці пресети. Це вигідно виділяє ці процесори з основної маси конкурентів, які люблять робити "круті" психоделічні, але абсолютно непридатні в музиці пресети. Щодо якості звучання і точності відтворення нюансів аналогового обладнання, то тут для досягнення найкращого результату важливо підібрати потрібні налаштування як самого процесора, так і підсилювача (комбіка). Гітаристи-початківці часто недооцінюють цей фактор, але майже половина звуку схована саме в підсилювачі та його налаштуваннях (особливо це актуально для перегрузу).

Як і конкуренти, Vox Stomplab має вбудований тюнер і режим bypass, а в моделі 2G можна призначити управління безліччю параметрів на педаль експресії. У цих аспектах підтримується якийсь "промисловий стандарт" серед усіх виробників. А от що не слід було робити "як у всіх", так це горезвісний допотопний дисплей як в машині часу DeLorean з фільмів "Назад у Майбутнє".

Отже, процесори VOX приємно дивують продуманістю інтерфейсу й справді хорошим звучанням у поєднанні з дуже низькою ціною. Можу впевнено сказати, що серія Stomplab займає одну з провідних позицій у своєму сегменті.

Висновки:

+ гідний звук;

+ зручне управління;

+ стильний дизайн;

- дисплей як в авто Марті МакФлая;

- немає блоку живлення в комплекті.

Підсумки:

Чесно кажучи, я з тих хлопців, які хейтили бюджетні процесори виключно "по старій пам'яті", ґрунтуючись на спогадах про пристрої позаминулого покоління. Але протестовані мною моделі дійсно зробили крок далеко вперед у порівнянні з процесорами 10-ти річної давності, і зараз знаходяться на досить високому рівні. Якихось помітних недоліків або вад я не знайшов. Звичайно, дуже досвідчені музиканти завжди чують різницю, але такі пристрої мають вельми демократичну ціну і призначені в першу чергу для початківців, слух яких ще не вловлює всі відтінки і тонкощі звуку.

Якщо ви збираєтесь в якості першої "примочки" купити собі недорогий гітарний процесор, то прислухайтесь до моєї простої поради: вирушайте в магазин і протестуйте моделі, які припали до душі. Сподобалося - купуйте!

Не слухайте "інтернет-експертів", які будуть з піною на губах кричати і без того зрозумілу всім істину, що цифра не може перевершити аналог. За свою сотню-півтори доларів, ці процесори будуть ідеальною покупкою, щоб пізнавати світ гітарного звуку, розвиватися і набиратися досвіду. Згодом ви самі зрозумієте, що конкретно хочете і який звук шукаєте.