Перкусією називають чималий клас ударних інструментів, які не входять до складу класичної ударної установки й покликані урізноманітнити звучання, створювати або підкреслювати ритміку композиції. Саме слово "перкусія" походить від латинського percussio – постукування. Безсумнівно, це одні з найбільш ранніх музичних інструментів, які з'явилися на світанку людської історії, і грали найважливішу роль у ритуальній музиці племен древніх людей. Звук перкусії з'являється завдяки ударам рук або паличок, або струшуванням і погойдуванням самого інструменту.
На сучасному етапі перкусія широко застосовується як в академічній музиці, так і в популярних жанрах (рок, джаз, поп, електроніка і т. д.). У кожній окремій композиції може використовуватися як один перкусійний інструмент, так і цілі набори (як правило, в оркестрах є один або кілька музикантів, які відповідають за це). Окремо варто відзначити роль етнічної перкусії в народній музиці, адже часто такі інструменти є характерним "голосом" і візитною карткою країн або цілих регіонів. Наприклад, говорячи про музику карибського басейну і латиноамериканських країн, ми завжди згадуємо звуки маракасів, джембе та іншої перкусії. В інших народах і регіонах світу перкусія також знайшла широке застосування (африканська, скандинавська, кельтська, індокитайська). Саме її малюнки та звуки "качають" нас в народній музиці, змушують рухатися в ритм і танцювати.
Тамбурин і бубон — споріднені інструменти, які являють собою обід (найчастіше дерев'яний або пластиковий), на якому кріпляться металеві тарілочки або дзвіночки. Бубон відрізняється тим, що має натягнуту на обід шкіряну мембрану. Існує також вид тамбурина, який може кріпитися на стійку хай-хета традиційної ударної установки (такий можна почути у барабанщика Led Zeppelin Джона Бонема).
Шокалью — бразильський інструмент, дещо схожий на тамбурин, також використовує мініатюрні тарілочки, однак має іншу (зазвичай прямокутну) форму.
Джембе — барабан з мембраною зі шкіри, з'явився у VIII ст., вважається народним перкусійним інструментом своєї батьківщини — Малі. Розміри, тембр і оформлення джембе можуть дуже сильно відрізнятися, що робить цей інструмент одним з найбільш багатоликих і популярних у світі. Як приклад пісні, яку не можна уявити собі без звуків джембе, відразу згадується Black Magic Woman Карлоса Сантани (ця пісня взагалі повна найрізноманітнішої перкусії та є яскравим прикладом її активного і грамотного використання).
Кахон – це дерев'яна коробка (від ісп. Cajón – коробка, ящик), на якій музикант сидить зверху і витягує звук ударами й ляпасами по одній з граней. Завдяки натягнутим усередині струнам або пружинам, досягається велика різноманітність одержуваних звуків. В умілих руках кахон може досить успішно виконувати роль замінника ударної установки. Відомий гітарист Пако Де Лусія широко використовує кахон у музиці фламенко, зробивши його звук "візитною карткою" своїх записів.
Маракас — традиційний стародавній інструмент індіанців Таїно, який в наші дні неймовірно популярний на території Латинської Америки. Почувши слово "Мексика" ми відразу згадуємо текілу, сомбреро і маракаси, проте завдяки простоті освоєння і компактності, цей інструмент отримав широке поширення в різних жанрах сучасної музики. Музика, що на стику ритм-н-блюзу, року та музики соул, пісня "You Can not Always Get What You Want" авторства The Rolling Stones може послужити відмінним прикладом вдалого застосування маракасів.
Ковбел (Cowbell – коров'ячий дзвоник) або тронка – це металевий ударний інструмент з характерним звуком, який використовують як самостійно, так і в складі сету барабанної установки. Часто ним замінюють або підкреслюють партії тарілки райд. Іншим схожим інструментом є Джем-белл, який відрізняється формою, але використовується для таких самих функцій. Одним з найвідоміших прикладів аранжування з ковбелем є чудова пісня Do not Fear the Reaper американської групи Blue Oyster Cult (з того самого відео «потрібно більше колотушки»).
Шейкер — ціле сімейство інструментів, у яких процес звуковидобування полягає у струшуванні (від англ. shake – трясти) полого корпусу наповненого різним сипучим вмістом. Найбільшого поширення набули шейкери, які за розміром і формою нагадують куряче яйце. Їх звук зазвичай використовують в аранжуванні, щоб надати композиції відчуття спокійної течії (часто можна почути в музиці босанова). Цікаво, що відомий інструмент "палиця дощу" також є шейкером.
Бонго (бонги) – кубинський інструмент, найчастіше у вигляді двох скріплених барабанів, у кожного з яких тільки одна мембрана. Його яскравий, дискантний, прорізний звук неможливо сплутати ні з яким іншим. Цей інструмент підкреслює ритм в пісні Chasing Shadows класиків року Deep Purple.
Глюкофон (або tank drum) – є дуже молодим інструментом, який був винайдений буквально десятиліття тому. Це схожий на літаючу тарілку металевий тональний язичковий барабан. Спочатку корпус інструменту робили кустарним способом з частин газових балонів, але зараз вже з'явилися фабричні зразки. Язички мають фіксовану висоту звучання, тому існує безліч різновидів цього інструменту з різним набором доступних нот (ладом). Глюкофон часто плутають з хангом, який при зовнішній схожості має дещо інший принцип видобування звуку і більш складну техніку гри.
Гонг замикає наш список, але безумовно є лідером на рівні пафосу і "крутизни". Це досить недешевий і нелегкий інструмент, який використовують найчастіше в оркестровій музиці. Один або кілька гонгів також іноді розташовують за спиною у барабанщиків відомих рок-груп (особливо це було популярно в 70-80-х роках). Звук гонга можна почути у вступі пісні Almost Human легендарних Kiss. Епохальна джазова композиція Acknowledgement Джона Колтрейна також починається з удару в гонг.
Складно знайти хітову композицію, в аранжуванні якої хоча б мінімально не використовується перкусія. Список хітів, прикрашених звуками цих інструментів, тягнеться впродовж кількох останніх десятиліть історії популярної музики: починаючи з тих пісень, що стали канонічними, the Beatles, the Rolling Stones і Boney-M, закінчуючи сучасними треками Slipknot і Tame Impala.
У наш час, поняття перкусії стало набагато ширше. Зараз музиканти, які хочуть виділитися із загальної маси, часто самі виготовляють власні ударні інструменти, що відрізняються індивідуальним звучанням, буквально з усього підряд (відомі Blue Man Band, стьобні Hurra Torpedo, або все ті ж Slipknot є яскравими прикладами такого підходу). Перкусійні інструменти також вкрай популярні в електронній музиці, де їх звуки активно семплюють і доповнюють ефектами та обробками. Можна сказати, що шляхом експериментів кожен виконавець створює власний звук перкусії, формуючи унікальний саунд своєї музики.
Як бачимо, палітра звучань і можливості сучасної музичної перкусії надзвичайно багаті. Використання цих інструментів може внести необхідну різноманітність у ваші аранжування, або стати справжньою родзинкою тієї чи іншої пісні. Як правило, слухачі не дуже помічають ці невеликі, акуратні вкраплення на записі, але приховані в глибині кожної людини інстинкти, буквально змушують нас піддаватися перкусійним ритмам, пританцьовувати та рухатися в такт. Експериментуйте, пробуйте, шукайте своє звучання, використовуючи великі можливості, які дає музична перкусія!
