Відтворення вінтажного звучання барабанів: у «пурпурному тумані» 60-х

Набридло велике, широке (і нудне) звучання? Пропонуємо вам захоплюючу подорож у часі – щоб навчитися відтворювати барабанний саунд 60-х!


Вражаюче, як влаштовано наше сприйняття музики! Часом ми хочемо чути лише найбільш високоякісні з усіх записаних звуків, відполіровані, чисті, достовірні – я б навіть сказав «ідеальні» з точки зору сучасних звукозаписних технологій. Звук, відповідний різноманітним стандартам запису і відтворення, рафінований звук.

А для когось – це все просто нежива попса, що загубила всю соковитість, ефектність і сируватість музики, яка була колись, втрачений рай, повний вайбу, тепла, «аналоговості» – і в той же час недбалості та свободи. 

 

Коли ми слухаємо старі вініли, на яких записана стара музика, ми зразу ж чуємо нутром якийсь ретро-вайб. В основному це можливо завдяки тому, що звуки мають виразне «забарвлення», яке вони отримали (навмисно або в якості побічного ефекту) в процесі запису і зведення.

 


Що таке вінтажний звук?


Ми вже настільки встигли звикнути до великих глянцевих наслідків сучасного продакшена, що «ретро» ми підсвідомо визначаємо, як повне протиставлення досягненням сучасного саунду: ретро – значить сирий і невідшліфований звук. Адже в порівнянні з ультрамодними техніками контролю, нашарування та вирівнювання барабанів у міксі, це частково правда. Але коли людина хоче отримати вінтажний звук на записі, насправді йому потрібен не просто зроблений нашвидкуруч лоу-фай; йому потрібен характер. Така ж сама справа і з фотографією. Варто нам зробити вдалий знімок на телефон, ми зразу ж застосовуємо до нього фільтри. З огляду на стрімкий розвиток технологій і ґаджетів, якість вихідного фото, як правило, досить непогана сама по собі – але фільтр немов «забарвлює» відображений момент. Будь то освітлення зображення, зменшення та збільшення насиченості, ефект «згасання» або посилення контрастності – з їх допомогою ми надаємо фотографії власну індивідуальність.


Так само й у світі музики, музикант або звукорежисер «заявляє» про власну ексклюзивність, адже подібна проекція особистості на звук говорить про творіння більш конкретно, ніж просто стандартний (нехай і якісний) запис.


Якщо для ваших проектів доречний такий підхід, якщо ви хочете домогтися саме такого ретро-звучання – у цій статті ви знайдете багато корисної інформації, яка безсумнівно наблизить вас до цієї мети.


***


1960-і були золотою епохою для музики. Поп, соул, рок –  записи продавалися небувалими тиражами. Роль барабанщиків у цей період була менш очевидною, ніж під кінець десятиліття, коли агресивний пульс 70-х уже відчувався у повітрі, коли досягли свого піку жанри, які покладалися на міцну основу запальних ритмів. На відміну від творців грувів диско, фанку та, звичайно ж, хард року, барабанщики початку 60-х часто задовольнялися скромною роллю фонового супроводу, гальорки популярної музики того часу.


Ось як барвисто сам Рінго Старр описував особливості своєї кар'єри барабанщика в складі Бітлз:

«Що таке життя барабанщика? Кругообіг дуп. Я сидів на останньому рубежі оборони і намагався задати ритм святим дупам. Ось ви згадуєте The Beatles як милих і симпатичних людей, а мої спогади зовсім інші. Для мене The Beatles – це три попи. Товстіша – Пола, ой, вибачте, сера Пола. Худа – Джорджа, вертлява - Джона. Правда, відлуння із залу доносило їх музику і до мене, і, мушу сказати, ці дупи писали чудову музику!»

 

«Святі дупи», Мілан, Літо 1965.


Технології епохи


На початку 60-х королем гори був моно-звук, а перші спроби впровадження стерео непомітно підкралися дещо пізніше. Більшість студійних записів відбувалися або повністю наживо, або з мінімальною кількістю накладень. Сучасні цифрові аудіоредактори дають звукорежисерам можливість працювати з величезною кількістю доріжок, у той час як вперше можливість запису мультитрека з'явилася тільки в 1955 році. На початку 60-х такі багатодоріжечні магнітофони були дуже дорогими, і їх можливості обмежувалися лише чотирма доріжками. Техніки до-записування на кшталт punch-in-записи були складними, малоефективними і погрожували назавжди втратити важливу частину запису в разі мінімальної неточності розташування записуючої головки. Як наслідок, найбільш реалістичним варіантом був повноцінний запис пісні наживо, від початку і до кінця.

 

Багато студій самі займалися створенням апаратури, що додавало індивідуальності в їх фірмовий звук, підвищуючи також і їх репутацію як звукозаписного підприємства. Мікшерні пульти перебували на ранніх стадіях розвитку; багато з них були модифікованими офісними робочими столами, напханими електронікою. Консольні канали були недорозвиненими за сучасними стандартами. Стандартний набір регулювань складався з: рівня гучності, панорами (як правило, трьохпозиційної), двосмугового еквалайзера з регулюванням баса і верху. Група записувалася «вживу», а звук, який надходив у контрольну кімнату, фактично був остаточним варіантом пісні.

 

Засновник Universal Audio Білл Патнем починав з ручного виробництва консолей для студійних і концертних записів. На фото — A 610 Console.


На початку 60-х у звукозаписі панували стрічкові мікрофони. Діаграма спрямованості у вигляді «вісімки», а також всеспрямовані мікрофони стали візитною карткою звучання Beatles, адже вокальні мікрофони Джона і Пола одночасно записували ще й ембіенс для ударних Рінго. З огляду на те, що безперечного лідера того часу вже важко дістати (мова йде про «улюблений мікрофон Джорджа Мартіна» Neumann U 47), йому на заміну успішно прийде Telefunken U47!


Динамічні мікрофони в той час ще не встигли завоювати ту популярність, якою вони користуються сьогодні. А ось для бас-барабана AKG D12 був ідеальним мікрофоном на всі випадки життя. Йому не тільки вдавалося відмінно себе проявляти при високому рівні звукового тиску, але ще й конструктивно підходити для завдання підзвучування «бочки»: всередині в AKG D12 є спеціальна «басова камера», яка фізично посилювала низ у межах 60 – 120 Гц. Насправді, у ті часи на студії використовувалися ті динамічні мікрофони, до яких був доступ і які були під рукою у звукорежисерів. Наприклад, AKG D19c був часто використовуваною альтернативою.

 

Рінго, AKG D12 (бочка) і AKG D19 (оверхед)


Обговорюючи апаратну сторону звучання або прийоми звукорежисерів тієї чи іншої епохи, легко забути про важливу складову барабанного звучання 60-х – барабанщиків. Нерідко можна почути, що в минулі часи звукозапис був набагато більш складним, трудомістким і дорогим процесом, і вимагав від усіх учасників максимальної віддачі і знання своєї справи. Музиканти, які не розраховували на корекцію тону або на вирівнювання ударних, були змушені ідеально знати матеріал, а також володіти вмінням швидко схоплювати на льоту.

 

«Оркестр Стіни Звуку» Філа Спектора – The Wrecking Crew


З точки зору барабанного обладнання, 60-і були відносно нецікавим десятиліттям. За сучасними мірками, барабанщики того часу були дуже стриманими, коли мова йшла про силу удару. А, отже, і непохитна стабільність стійок не була потрібна. Найпоширенішими були стійки з трьома плоскими ніжками.


Барабанщики використовували палички з дерев'яним наконечником, хоча нейлоновий був представлений на ринку ще з 1958 року. Винахідники неодноразово експериментували з різноманітними наконечниками, але спочатку вони або розламувалися, або відвалювалися!


Вибір тарілок у 60-х був не такий великий, як зараз. Zildjian поширили свій вплив по обидва боки океану, в першу чергу завдяки неймовірному успіху Beatles в США – а саме після їхнього виступу на «Шоу Еда Саллівана» в 1964 році. Рінго грав не тільки на Zildjian, використовуючи різноманітні кастомні тарілки, проте виступ «бітлів» настільки вразив музичну сцену Америки, що найбільший виробник тарілок у країні до кінця 1964 року одержав замовлень на 90 тисяч тарілок! До речі, спеціальні тарілки на кшталт сплешек і сіззл-райдів із заклепками також уже були доступні в цей час. 

 

Beatles на «Шоу Еда Саллівана», 1964. Зверніть увагу на плоскі ніжки стійок під тарілки, а також на заклепки на тарілці зліва.


Якщо у Вас немає доступу до вінтажних тарілкок прямо з 60-х – а його швидше за все у вас немає – Zildjian і сьогодні надає безліч варіантів, які будуть звучати настільки автентично, наскільки це в принципі можливо. Мабуть, найочевиднішим і підходящим кандидатом буде відносно недавнє відтворення вінтажних тарілок, з яких почалася поп-музика – серія Zildjian A Avedis з патиною. Багато барабанщиків того часу (як і завжди, власне) відмовлялися чистити свої тарілки, бо були впевненими в тому, що бруд або патина, збираючись на поверхні тарілки, специфічним чином змінює початковий резонанс. Також тарілки серії «K» відмінно впораються з передачею похмурого, темного і брудного звучання. Так, до речі, не забувайте про заклепки! Рінго просто обожнював заклепки!

  

Більшість барабанщиків 60-х використовували одношарові пластики з напиленням. Дивно, але в той час навіть мембрани з козячої шкіри були досить поширені. Як і багатодоріжечні магнітофони, синтетичні пластики стали доступними ще в середині 50-х. У цей час Remo експериментували з майларом – синтетичним матеріалом від компанії DuPont. Майлар – справжнісінька військова технологія, яка використовувалася для маскування під час розвідувальних вильотів. Засновник компанії Ремо Беллі експериментував з цим матеріалом, створивши перші пластики «Weatherking». Так що якщо хочете звучання 60-х, то не прогадаєте, використовуючи серію Remo Ambassador Coated або Remo Vintage Ambassador. «Вінтажні» серії, окрім усього іншого, відрізняються ще і неймовірною живучістю, що теж важливо, чи не так?


Проблема підбору потрібних барабанів, як неважко здогадатися, є центральною проблемою цієї статті. Однак, насправді все простіше, ніж здається. У той час знаменитими були Ludwig, Gretsch і Slingerland. Ludwig, звичайно ж, був найзнаменитішим брендом – у першу чергу завдяки зусиллям одного молодого барабанщика з Ліверпуля. Доленосний виступ на «Шоу Еда Саллівана» прорекламувало абсолютно все, що було пов'язано з музикою – і барабани в тому числі. Як і Zildjian, Ludwig насилу справлялися з несподіваним напливом замовлень: чи це жарт, 2 500 установок на місяць! Як правило, установка складалася з 3-х або 4-х барабанів: бас-барабан, рековий том, флор-том, малий часто також був в комплекті.


Окрім малого барабана, який традиційно був металевий, барабани виготовлялися з дерева. І так, я спеціально не уточнюю, якого саме дерева. Це був час, коли барабанщики були настільки зациклені на матеріалі свого інструменту. Більше того, внутрішня частина корпусів, виготовлених у 60-х часто повністю покрита білою фарбою, так що ідентифікувати деревину візуально дуже важко...


Уточню лише, що популярні установки того часу були виготовлені з махагона, тополі та клена в найбільш різних конфігураціях послідовності шарів. Якщо ви хочете отримати звучання барабанів 60-х, будь-які дешеві барабани підійдуть, при чому, чим дешевше, тим краще. Просто переконайтеся, що кадло кругле і край досить рівний. Налаштуйте його максимально добре – і вуаля, ваше звучання таке ж як і в 90% барабанних записів того часу! У той час людям було за великим рахунком начхати на матеріал: якщо їм подобалося звучання, цього було цілком достатньо.

Запис

«Британське вторгнення» — термін, який придумали музичні оглядачі для позначення безлічі рок- і поп-виконавців з Об'єднаного Королівства, які отримали популярність в США в 60-х. Ніяка стаття, яка розглядає «британське вторгнення», не буде повною без згадки Рінго Старра. Вельми вдало, що робота чудової четвірки на студії Abbey Road відмінно задокументована. Інформації в інтернеті предостатньо, а мемуари Джефа Емеріка під назвою «Here, There and Everywhere» — це чудовий екскурс у студійне життя «жуків». Що ж до звучання Рінго, то тут найлогічніше говорити про «ранній» і «пізній» періоди.


Один з найважливіших ранніх хітів Beatles – I Want to Hold Your Hand – записувався за допомогою мінімалістичної конфігурації мікрофонів: оверхед і мікрофон бас-барабана. Овер «прицілений» приблизно між малим і бочкою. Бочку ж знімали стрічковим мікрофоном на кшталт STC 4033, але його тендітна конструкція не підходила до такого позиціонування: як би акуратно не грав барабанщик, довго такий мікрофон не жив. Потім йому на зміну прийшов AKG D12/D20. Їх і сьогодні можна виявити на вторинному ринку, але його простіше замінити сучасним AKG D112 MKII.


AKG необхідно розташувати близько до переднього пластику, на відстані приблизно 5-8 см. Окрім того, є ще третій, «секретний мікрофон» – румовий мікрофон, встановлений на відстані. Для наступних маніпуляцій найкраще скористатися рулеткою. Для початку, визначте відстань між овер і малим барабаном/бочкою. Помножте цю цифру на три і саме на такій відстані від оверхед встановіть румовий мікрофон. Зберігаючи співвідношення відстаней «румовий-овер» і «овер-джерело сигналу» як 3: 1, можна значно зменшити фазові спотворення. Як румовий мікрофон можна використовувати будь-який конденсаторний всеспрямований мікрофон з якісною великою діафрагмою. 


Зведення «бітлів»


Зведення – найпростіша частина, враховуючи, що ви використовували всього лише два мікрофони. Досягнувши потрібного балансу між ними, починайте підмішувати румовий мікрофон (стримуючи себе в поривах зробити його голосніше за всіх, адже його мета – звукова підтримка і забезпечення обсягу, а не створення основи міксу).


Далі, необхідно використовувати емуляцію стрічки котушкового магнітофона. Модулі на кшталт Universal Audio Studer A800 Multichannel Tape Recorder відмінно справляються з поставленим завданням, хоча Beatles і використовували іншу модель. Увесь мікс потрібно звести в одну доріжку і застосувати плагін зі швидкістю плівки 7,5", тип плівки «250». Після чого доріжку потрібно обробити плагіном з тими ж налаштуваннями – ще раз. Таким чином ви отримуєте практично готовий звук, який виходив під час запису. Якщо все вийшло, ви помітите, що малий «губиться» в міксі. Рінго часто записував малий ще раз накладенням. Так що барабанщику доведеться зіграти партію малого ще раз, а потім акуратно додати її в мікс, але приблизно на 12 дБ нижче основного рівня міксу. Все це робиться лише для того, щоб додати зовсім трошки «малого», який загубився під час процесу зведення всіх барабанних треків на одну загальну доріжку.

   



 

Ще одна дуже важлива пісня Beatles, яку не можна залишити без уваги (на цей раз, це пісня «пізнього періоду») – Come Together. Використовуючи зазначений вище набір мікрофонів, спробуйте «вкутати» малий барабан і томи в простирадла або рушники. З бочки потрібно зняти фронтальний пластик і покласти всередину ковдру або подушку. Можна також додати ще один окремий мікрофон для малого. Після таких маніпуляцій з укриттям барабанів звук виходить приглушений. Тепер використовуйте доступні емуляції вінтажного компресора; Кен Скотт – звукоінженер, який працював з Beatles – рекомендує використовувати Fairchild, який буде посилювати будь-які обертони, які залишилися після демпфування. Мається на увазі ламповий компресор-лімітер Fairchild 660 або 670. Оригінальні вінтажні моделі зрідка проскакують на eBay за значні 50 000$. Більш реалістичний для вашого гаманця варіант – якісна емуляція цього приладу на платформі UAD. Не забудьте додати плагін-емуляцію магнітофона Studer два рази і потім «повісьте» на міксдаун Fairchild. Для референсу використовуйте шикарні проходи по томах після приспіву в Come Together.

   

Золотий стандарт вінтажних лампових лімітерів/компресорів.


«Місто моторів»


«Мотаун» — Детройтський звукозаписний лейбл, заснований Беррі Горді-молодшим 14 квітня 1960 року. Ім'я лейблу – суміш слів «motor» і «town» – пряме відсилання до слави Детройта як батьківщини «Великої трійки» найбільших американських автомобілебудівних компаній (Chrysler Group LLC, General Motors і Ford Motor Company).

 

У ті часи расова сегрегація була сильно відчутною й у світі музики. Блюз, джаз і різноманітні піджанри вважалися музикою «кольорових людей». Мотаун був в авангарді процесу расової інтеграції в контексті поп-музики. Змішуючи звучання соулу і поп-елементів, Мотаун успішно продавав записи, був добре представлений на радіо (особливо завдяки сміливим діджеям на кшталт Поркі Чедвіка, який «ставив» композиції Бо Діддлі, Смокі Робінсона і Літтл Ентоні).


Звук барабанів Мотаун можна описати як «сфокусований» і в цілому більш низький, ніж прийнято в сучасній поп-музиці. Бас-барабан часто забивали газетами, а на малий клали гаманець щоб позбутися від симпатичного резонансу. Навіть пружини в лагах демпфувались –  за допомогою, наприклад, м'яких сірникових коробок! Окремі мікрофони для малих барабанів з'явилися не раніше середини 60-х. До цього доводилося обходитися тільки оверхед і мікрофоном бочки. Консолі були обмежені кількістю входів –  від 4 до 12. Усі члени групи перебували в одній кімнаті і грали одночасно, вокал також записувався наживо. Так що просто постарайтеся отримати якісний моно-звук із сетапом а-ля Рінго. Далі справа за зведенням. 


Само собою, вам обов'язково знадобляться емуляції котушкових магнітофонів (або справжній магнітофон, якщо такий доступний). Що стосується барабанів, то тут є цікаві особливості. Досить часто в записах Мотаун можна почути тамбурин, який доповнює малий. Для максимально автентичного відтворення цього звучання направте сигнал з малого барабана в невеликий гітарний комбо. Встановіть його спікером догори, а на решітку покладіть тамбурин і зніміть результат мікрофоном. Кожен удар по малому буде «стрясати» і тамбурин, а затримка аналогово-цифрової конвертації додасть невелику затримку – рівно настільки помітну, щоб усе звучало природньо, а не механічно і запрограмовано.


Інший важливий елемент – це використання реверберації і слеп-бек затримки. Установку потрібно «пропустити» через невелику кімнату з малою кількістю віддзеркалень. Слідкуйте за кількістю верху, з ним дуже важливо не переборщити. Для цього можна додати до ревера еквалайзер і акуратно підрізати зайве. Якщо в пісні є стабільний тактовий розмір, то дуже доречним буде слеп-бек, особливо для малого, якому коротка затримка додасть впевненості і присутності. Ну і звичайно ж, не варто нехтувати трюком з гаманцем на малому.


***  


До кінця десятиліття передові студії здобули консолі, що дозволяли використовувати мінімум 12 входів. Не дивлячись на те, що мікрофонів ставало все більше, культура моно продовжувала домінувати.


Отже, у нас є демпфування, є AKG D112 навпроти бочки. Верхній мікрофон на малому цілком може бути динамічним. Знизу теж. Конденсаторний мікрофон з невеликою мембраною для оверхед. Rode M3 відмінно підійде для цієї справи. Уся складність у тому, щоб встановити мікрофон досить високо, щоб він захоплював сигнал з усією установки, не перекриваючи все звуком тарілок. Багато звукоінженерів розглядають оверхеди в просторі зліва направо – від хай-хета до райду. У нашому випадку овери необхідно бачити у всіх мислимих напрямках. Можна навіть спробувати направити мікрофон прямо в голову барабанщика, наприклад. Потім просувайтеся вперед, поки звук не почне вам подобатися. Так, мало не забув нагадати про мікрофонні преампи. Якщо під рукою є AMS Neve, Rupert Neve Designs або щось схоже, ваші записи будуть пофарбовані як треба. І не переборщіть з компресією: зараз її використовують набагато агресивніше, ніж у минулі часи.

 

Емуляція Neve +1073 трохи вибивається з нашої концепції десятиліття: оригінальний передпідсилювач був представлений тільки в 1970 році. Але його звук дозволяє закрити на це очі.


Імітуючи записи кінця десятиліття, можете використовувати емуляцію стрічки тільки один раз, а не два (швидше за все, запис проводився на один трек вживу, але без додаткового скидання на окрему доріжку). На додаток до емуляції магнітофона постарайтеся використовувати плагіни, що імітують відповідні «залізні» прилади, характерні для цього часу: наприклад, в якості еквалайзера варто вибрати плагін типу Pultec EQ. Верху можна трохи відкотити, додавши середини, щоб зробити малий виразніше.




Прославлений оригінал і не менш прославлена емуляція.


Залежно від записуваного матеріалу, трохи реверу буде в тему. Починати варто з симуляції кімнати й обов'язково малими дозами. Якісна барабанна кімната стане відмінною стартовою точкою. Якщо кімната, в якій відбувався запис, була занадто «сухою», відправте на ревер тільки оверхед. Якщо треки з малим і бочкою занадто вибиваються, тоді надішліть на реверберацію всі мікрофони. Щоб згладити різкість звучання, після реверу поставте еквалайзер. Якщо ефект кімнати не дуже підходить до пісні, спробуйте використовувати пластинчастий ревербератор тільки на малому. З цим завданням добре впорається UAD EMT 140 Classic Plate Reverberator. Для компресії загальної шини з барабанами використовуйте будь-який ненав'язливий оптичний компресор, який буде тільки захоплювати піки з мінімальним рівнем компресії. Вайб тут не менш важливий, ніж контроль динаміки.

 

Плагін моделює вінтажні екземпляри, виявлені на студії The Plant Studios у місті Саусаліто, Каліфорнія.



Заключні рекомендації


Ні у кого не викликає сумнівів, що студійні музиканти 60-х були справжніми професіоналами. Багато хто носив строгі костюми на роботу, особливо на початку десятиліття. Так чому б не попросити свого барабанщика прийти на сесію в костюмі і краватці? Навіщо, запитаєте ви? Як мінімум, гамселити по барабанами з усієї сили в «трійці» буде ой як непросто! Ну і, звичайно, для більшої автентичності не завадить... Інший варіант – захопити легші палички, щоб змінити силу удару на більш акуратну. Не вийшло змусити барабанщика грати ніжніше? Позбавтеся від навушників. Нехай група грає наживо. Або просто зменшіть рівень плейбека.

 

На трюки із записом тамбурина немає часу? Використовуйте сучасні технології типу тригерів.


Більшість хітів 60-х зводилися в моно. Зараз усе заполонило стерео. Спробуйте зводити барабани в моно або тільки з одним спікером.


При розташуванні треків за панорамою, обмежте себе трьома можливими опціями: «ліво», «центр» і «право». «Жорстке» панорамування було характерно для багатьох записів того часу. Пісня «California Dreaming» – хороший приклад такої техніки.


Можна дістати лоу-файний спікер, на кшталт телевізорного, для перевірки міксу. Бас-барабан, швидше за все чутно не буде, але вокал, малий/тамбурин і тарілки повинні бути виразні.


Стиль роботи звукорежисерів був зовсім іншим. Пісні зводилися не відходячи від каси. Устаткування було обмежено, доріжок було мало – але найменше було часу! Потрібно було акуратніше ставитися до ресурсів, які були в наявності і постійно приймати важливі рішення, що залишити, а від чого позбутися. У сучасних умовах нескінченності доріжок, можливостей виправлень, відкатів і величезного запасу часу (якщо мова йде про домашній студії), дуже важливо навчитися працювати так само методично, відповідально і впевнено – це, мабуть, найважливіший елемент звучання 60-х.

 

Ікони барабанів 60-х також можуть надати достатньо відповідей на ваші питання. Кіт Мун з The Who, Джинджер Бейкер з Cream, Мітч Мітчелл з The Jimi Hendrix Experience, Джон Денсмор з The Doors – це барабанщики, які увійшли в історію не тільки і не стільки завдяки групам, в яких грали (на відміну від того ж Рінго Старра або Чарлі Воттса). Нарешті, Джон Бонем починав в 60-х, але цій людині потрібно присвятити окрему статтю, адже звучання ритм-секції Led Zeppelin стало основою звучання великої кількості музики – але вже 70-х.


Автор В'ячеслав Уминський

За основу взята стаття GARRETT HAINES (DRUM! Magazine)  





Рекомендовані товари

TAMA LSP30CS TWS Ударна установка
TAMA LSP30CS TWS Ударна установка-foto2
TAMA LSP30CS TWS Ударна установка-foto3
TAMA LSP30CS TWS Ударна установка-foto4
TAMA LSP30CS TWS Ударна установка-foto5
TAMA LSP30CS TWS Ударна установка-foto6
TAMA LSP30CS TWS Ударна установка-foto7

TAMA LSP30CS TWS Ударна установка...

36450 грн.

AKG D112 MKII Мікрофон
AKG D112 MKII Мікрофон-foto2
AKG D112 MKII Мікрофон-foto3
AKG D112 MKII Мікрофон-foto4
AKG D112 MKII Мікрофон-foto5
AKG D112 MKII Мікрофон-foto6
TOP

AKG D112 MKII Мікрофон

5371 грн.

REMO PP-0942-BA Набір пластиків
REMO PP-0942-BA Набір пластиків-foto2
REMO PP-0942-BA Набір пластиків-foto3
REMO PP-0942-BA Набір пластиків-foto4
REMO PP-0942-BA Набір пластиків-foto5
REMO PP-0942-BA Набір пластиків-foto6

REMO PP-0942-BA Набір пластиків...

1350 грн.

REMO AMBASSADOR 14" COATED Пластик для барабана
REMO AMBASSADOR 14" COATED Пластик для барабана-foto2

REMO AMBASSADOR 14" COATED Пла...

513 грн.

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 12'' Diameter Пластик для барабана
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 12'' Diameter Пластик для барабана-foto2
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 12'' Diameter Пластик для барабана-foto3

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear...

486 грн.

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 14'' Diameter Пластик для барабана
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 14'' Diameter Пластик для барабана-foto2
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 14'' Diameter Пластик для барабана-foto3
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 14'' Diameter Пластик для барабана-foto4

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear...

540 грн.

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 16'' Diameter Пластик для барабана
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 16'' Diameter Пластик для барабана-foto2
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 16'' Diameter Пластик для барабана-foto3
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 16'' Diameter Пластик для барабана-foto4
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 16'' Diameter Пластик для барабана-foto5
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 16'' Diameter Пластик для барабана-foto6

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear...

594 грн.

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Coated, 12'' Diameter Пластик для барабана

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Coate...

473 грн.

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Coated, 14'' Diameter Пластик для барабана

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Coate...

540 грн.

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 10'' Diameter Пластик для барабана
REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear, 10'' Diameter Пластик для барабана-foto2

REMO Batter, Vintage EMPEROR, Clear...

452 грн.